7 травня, у День міста, в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Владиславу Мюльну — головному архітектору міста та засновнику професійної пожежної служби. Про це пише “Галка” з посиланням на мера Руслана Марцінківа. “Головний архітектор міста та рятувальник – таким багатогранним був Владислав Мюльн.

Він вирішував проблеми радикально: очолив відбудову міста після “мармулядової” пожежі, заснував першу професійну пожежну службу в місті”, – йдеться у дописі. Владислав Ернестович Мюльн народився у 1831 році. У 1862 році він вперше отримав посаду Станіславівголовного будівничого (архітектора) повітового Станіславова.

На посаді він перебував протягом п’яти років, паралельно очолюючи добровільну пожежну сторожу. Завдяки цій сторожі “червоний півень” у 1868 році не зміг добратися до залізничного вокзалу і станції у Станіславові. На посаду головного архітектора Владислава Мюльна у 1870 році повторно запросив бургомістр Ігнацій Камінський.

Мюльн не лише керував процесом відбудови міста, але й проектував нові споруди в місті. No Caption No Caption No Caption Під час відбудови міста намагався відмовитися від архітектурних надмірностей – будинки мали бути простими, ошатними, надійними та не надто дорогими. За проектами Мюльна у місті будують кілька нових шкіл – чоловічу гімназію імені Міцкевича, жіночу школу імені Королеви Ядвіги та реальну школу, яка знаходиться на пішохідній нині частині вулиці Незалежності.

Суміщав посади головного архітектора і керівника пожежної сторожі. У 1870-х роках у Станіславові могла б трапитися нова велика пожежа. Зайнялося на сучасній вулиці Коновальця – у ті часи це була т.зв.

“Зосина воля”, де містився “квартал червоних ліхтарів”. Завдяки зусиллям пожежників, вигоріло лише два будинки. Протягом 1883 року у Станіславові не було зафіксовано жодної великої пожежі.

У березні 1903 року в Станіславові було локалізовано, а потім і ліквідовано велику пожежу на чотирьохповерховому паровому млині Імердавера, а у 1907 році – було локалізовано велику пожежу в торгівельному пасажі Гартенбергів. Владислав Мюльн відійшов у вічність у 1907 році.